Роздрукувати

Денисівський краєзнавчий музей  відчинив  свої  двері 20 вересня  1967 р. А  ініціатором  його  створення  була  письменниця  і  видатна  громадська  діячка  Іванна  Блажкевич  (1886-1977). Вона  постійно  порушувала  це  питання  перед  денисівськими  вчителями  та  учнями. Тому  вже  в  1962-63 роках  досвідчені  та  авторитетні  вчителі – патріоти  Денисівської  восьмирічки  Федір  Климчак  та  Тимофій  Стецюк  серед  педагогів, жителів села та своїх учнів були першими, які  підтримали  її, вони  повели  широку  роз’яснювальну  роботу  щодо  збирання  експонатів для омріяного  музею. Тодішній  директор  школи  Йосиф  Габ»як  також  пішов  на  зустріч  тій  благородній  справі  й, погодивши  з  відповідними  владними  органами, виділив  для  втілення  цієї  мети дві  кімнати  в  приміщенні  старої  школи. Письменниця  Іванна  Блажкевич  підсилює  це  благородне  починання  ділом, бо  дарує  для  музею зібрані  нею  велику  кількість  народних  вишивок, старого  одягу, предметів  домашнього  вжитку, дві  картини  художника  Корнила  Устияновича  (1839-1903), колекцію  старовинних  грошей…

З 1984 року Денисівський краєзнавчий музей було перенесено в будинок визначного та культурно-громадського діяча Галичини о. Йосипа Вітошинського (1838-1901). І хоч функціонував він  на громадських засадах, про те з року в рік його фондовий доробок постійно зростав. З перебігом часу, Постановою колегії Міністерства культури України від 14 липня 1989року, йому було присвоєно звання «Народний музей», а з 1 жовтня 1993 року він дістав державний статус, став відділом Тернопільського краєзнавчого музею.

З 1998 року музей очолив Богдан Савак.

Відповідно до бюджетного кодексу України управлінням культури  облдержадміністрації з 1 січня 2002 року всі районні музеї, в т. ч. і Денисівський, переведені у відомства райвідділів культури. З перших днів 2002-го при краєзнавчому музеї функціонує його філія-музей-садиба письменниці Іванни Блажкевич.

Сьогодні Денисівський краєзнавчий музей розміщений у дев’яти кімнатах.

Приваблюють у ньому на професійному рівні виготовленні експозиції: «Козацькому роду-нема переводу », «Українське січове стрілецтво», «Українська Народна Республіка», «Українська Повстанська Армія», «Репресовані й реабілітовані», «Літературно-мистецький Денисів», «Інтер»єр селянської хати кінця ХІХ ст.», «Перша світова війна», «Діорама: Україна повстала», «Друга світова війна», «Діяльність ОУН-УПА», «Українська Галицька Дивізія УНА», «Повоєнні десятиліття: заснування колгоспу, евакуація людей із Лемківщини, Холмщини, Осяння, Поляшшя», «Освіта», «Культура», «Політичні партії та культурно-громадські організації», «Наша славна діаспора».

Музей володіє розширеною краєзнавчою інформацією в аспектах пізнання не тільки свого населеного пункту, а й навколишніх сіл. Досить багату друковану літературно-дослідницьку спадщину залишив Володимир Хома (1930-2005),

 Який обіймав у музеї посаду старшого наукового працівника у 1993-2001рр. Завдяки всім вищезгаданим надбанням слава про цей заклад давно вийшла за межі області. З книжок відгуків почесних гостей довідуємось, що його багатством та красотою захоплені відвідувачі з Канади, США, Австрії, Німеччини, Австралії, Франції, Польщі, Чехії, Росії, Латвії, Естонії, Швеції, Голландії та інших країн світу.

Музей одержав з  діаспори  майже всю літературну спадщину письменників-земляків Михайла Шарика, Богдана Мазепи та Тетяни Федорів, а сестра Юліана Гуляка «Токара» Ольга Джуглей привезла з Канади безцінні архівні матеріали про свою родину.

Про культурно-громадську роботу, яка ведеться в селі з 2000 року, інформує музейна газета-квартальник «Денисівський вісник».

Сьогодні відповідно до штатного розпису в ньому працює четверо: директор, зберігач фондів, сторож, та прибиральниця, й у музеї І.Блажкевич одна особа-завідувач.